Хелловін

Основа Хелловіну — настання холодної пори року, яке відзначали ірландські кельти в період Середньовіччя (а можливо й раніше). Свято мало назву Samain — Самайн і було ритуальним центром річного циклу. Вважалося, що протягом декількох днів до й після Самайну впорядкована зазвичай світобудова стає несталою, тому вельми ймовірною є зустріч з жителями чарівних пагорбів — сідами (щодо цього уявлення ірландців про Самайн схожі зі слов’янськими переказами про святвечір і ніч напередодні дня Івана Купали). Жителі кожної ірландської землі мали зібратися цього дня на святковий бенкет у палаці свого короля, інакше вони могли збожеволіти. 

В усіх будинках гасили вогнище й свічки, щоб потім розпалити їх від вогню, принесеного з центру Ірландії, де на вершині священного пагорба Уснех розпалювалося велике багаття. Цей звичай перейшов у народну культуру зі стародавніх оповідей. Так підтримувалося почуття єдності всіх кельтів, адже вогонь у всіх будинках щорічно оновлювався від єдиного джерела. Ворожіння про майбутнє, ходи зі свічками й розпалювання багать були характерні для різних регіонів кельтського світу, пише www.ej.ru.

Традицію вирізати з видовбаних гарбузів страшні маски й запалювати всередині них свічки пов’язують з ірландською казкою про Джека Лампадного. За легендою, п’яниця й брехун на ім’я Джек обдурив одного разу Сатану, загнавши його на дерево. Дозволивши дияволу спуститися, він отримав у нагороду можливість уникнути пекла, однак і двері раю були зачинені для нього за нечестиві справи. Сатана дав йому лампаду у вигляді видовбаної ріпи з вуглинкою всередині, щоб Джек міг освітлювати собі шлях у вічній холодній порожнечі. Одночасно вуглинка сприймалася як обіцянка нового урожаю — відродження життя зі смерті.

Ірландські імігранти, приїхавши в Америку, виявили, що гарбузи набагато зручніші для «лампади Джека», й освітлений свічкою гарбуз став основним символом Хелловіна. Гарбуз, з вирізаним на ньому людським обличчям, ймовірно, зображає нехлюя Джека й так і називається — «Джек Лампадний», хоча, за деякими версіями, ця маска — символ смерті.

Настання холодів супроводить скорочення світлового дня. День символізує життя, ніч — смерть. Джек Лампадний, який йде з вуглинкою між світами живих і мертвих, раєм і пеклом, наче знищує бар’єри між матеріальним і надприродним. Вважалося, що в ніч Самайну душі померлих безперешкодно бродять серед людей. У цю ніч вони можуть відродитися до життя, заволодівши тілом живих людей, і обряд перевдягання в усяку нечисть є не чим іншим як прагненням обдурити ці душі, щоб уникнути їхнього непрошеного вторгнення в приватну тілесну власність.

Ще один поширений звичай — грати на Хелловін у гру «Піймай яблуко». Яблуко підвішується на мотузці, й завдання гравця — з’їсти своє яблуко, не торкаючись його руками. У іншому варіанті гри яблука кладуть у великий таз з водою, й гравці «пірнають» за яблуками, змагаючись, хто швидше їх з’їсть. Цю гру пов’язують з римським святом Помони, тобто Яблучниці, богині плодів і дерев, що святкувалося римлянами наприкінці жовтня. До 43 року н.е. вже всі кельтські землі були під владою Римської імперії, свята завойовників і переможених племен змішувалися і починали сприйматися всіма як власні. Якщо свято Помони поєдналося зі святкуванням Самайну як обіцянки нового урожаю, то ще одне римське свято — Фералія, присвячене померлим, походило за духом на ту іпостась Самайну, яка відкривала містичний зв’язок між царством мертвих і царством живих.

У VII столітті вплив християнської церкви посилився, й папа Боніфацій IV наказав замістити язичницьке свято церковним, 1 листопада День усіх святих. Слово Хелловін походить від спотвореного All Hallows Eve, тобто Переддень усіх святих. У 1000 році Церква зробила 2 листопада Днем поминання покійних, аналогічно з язичницьким святом Фералія. Цього дня належало ходити рядженими по домівках, просити традиційні кекси з коринкою, дрібним сушеним чорним виноградом без кісточок, обіцяючи прочитати стільки молитов за упокій душ, скільки кексів отримано. Пізніше ця традиція стала називатися «Розіграш або частування» й набула форми потіхи, почастунок почали давати не як плату за молитви, а як відкуп від веселих гультяїв. Святкування відбувалися так само, як і раніше, в язичницькі часи, з рядженням у янголів, святих і бісів, і виливалися в триденний карнавал Хеллоумас, коли розіграші й ігри чергувалися з розпалюванням багать і лампад Джека.

Сучасний Хелловін давно втратив своє первинне значення й перетворився просто на привід поклеїти дурня, нарядитися в немислимі костюми, палити багаття, полякати людей і полякатися самому. Сьогоднішні любителі свята нечистої сили нагадують дітей, які із захватом розказують страшні історії про «чорну-чорну руку в чорній- чорній кімнаті», про труну на коліщатках тощо. Занурюючись у світ казок, дорослі на якийсь час повертаються в дитинство. Така потреба цілком зрозуміла. Адже накопичені дорослими стреси, тривоги, переживання, побоювання, заборони потребують якогось виходу, й можливість посміятися над страхом, дозволити собі недозволене — найкраща розрядка. 

За матеріалами Всеукраїнської щоденної газети "День"